Кетамин ketamine Гулькевичи

Ебаный мир наручников и закладок, братан! Что за день был... Решил я, типа, взять свою жизнь в руки и пойти работать в офис, а не только колоться и закладки отхаркивать, как положено настоящему наркоману-рэперу.

Обещали, типа, хороший доход, но никто не предупредил, что в офисе сотни глаз будут так блять жестко на тебя нюхать. Им только повод дай, чтобы проебаться весьма нелегален, а нюхал я не только запахи, но и таблеточник самый настоящий. Тебе кажется офис – это чистейшее место, а ты хуяк – тебя тут разделывают на части, словно порошок на микстейпе, да черт возьми!

Перерывы на обед – это было единственное время, когда я мог позволить себе сделать внутривенное введение своей любимой хуйни. Как я вспомню эти дни, от блять лаптопа до каблука, я просто говна приходил. А потом однажды, в это ядреное начало декабря, мой человек, зовут его Вадимчик, предложил мне новый кумар – кетамин. Я чую, ты про него слышал, брато, это супер acid, вот герой, на котором можно отдохнуть, словно косяк под звуки музыки.

Так и случилось – я купил пару граммов этого говна, а когда на работе затихли все, я стал нюхать его прямо с этого жирного ключа, прямо на своем рабочем месте. Братан, я словно попал в параллельную вселенную. Все начало выглядеть иначе, как будто я окунулся в облака паршивого порошка.

На второй день работы в хламину, я решился взять дозу чуть побольше, чтоб себя прокачать, но брат за копейки дал левак, и я словно подушка от может быть кокаина подсел. От этого закладка, братан, я как пиздец улетел, и меня просто не было на работе целую неделю! Сидел дома, кайфовал, думал о том, какой я деградант.

Но, братишка, мы с того похода не учимся – купил я новую закладку, и в следующий понедельник, как только шахта начала выплевывать людей, я опять решил вкачать мой офисный мультиверсум. Но, увы, когда зарубишься до пиздеца, все становится еще более мутным. Ко мне начали подкатывать коллеги, спрашивая, что со мной не так. Вроде убил их все вопросы и говорил, что все ок, но они прекрасно понимали, что я вгрыз в план, и это был не дурман от марихуаны.

А вот в пятницу наступило жесткое ку-ку – шефка пришла ко мне и сказала, что если я не соберусь, они уволят меня. Херово, братан, когда вмотаешься в серьезный бизнес и понимаешь, что тебе не место в этом мире. Отбился от работы, забрал свои последние закладки и стал ковыряться в своем студио.

В результате, братан, похандрил я пару дней, а потом решил, что наркомания и рэп – это та ебучая связка, которая уже не сыграет в мою пользу. Но в первую очередь я должен сдохнуть от хламину, но это уже другая история, братан.

Воровской мир – штука непростая, братан. И всё началось с того, что я раздербанила дозу кета с моей сестрой Джулией. Она тянула на концерт своего любимого репера, а я решила отдохнуть от этой мазной жизни на ура. Братья и сёстры по наркотам, поймут меня. Короче, я сорвалась на тусы, где встретила своих приятелей по увлечению – Васю и Сёму. Эти пацаны были настоящими гопниками, всегда находились в теме и знали, где достать все запрещённые штуки без GPS. Мы дружно отправились на беседку, чтобы натянуть закладки эшки и поговорить серьёзные дела. Друганы показали мне баяны, которые они купили у своего коллеги по несчастью. Было понятно, что нашелся достойный продавец, ведь шприцы были свежие и ничего не подделано. Браво, братва! Босяки сразу оценили раздельные упаковки – так удобно, не надо разбираться, кому сколько положено. Пиздатая идея, да и в исполнении ещё лучше!

Так и прошел этот заебатый вечерок. Я сделала пирсинг, и мы раздербанили кетамин до посинения. Кайф, братаны! Но помни, всегда будь осторожен и не злоупотребляй. Удачи в этой жизни и поменьше закидывай мозги тем, кто этого не заслуживает!

Але, народ, шо я вам буду розповідати! Відбулось в моєму житті таємне пригода, про яку давно мріяв, але ніколи не гадав, що зможу це зробити. Вийшло так, що я купила кетамін і вирішила поїхати в Дубаї трохи покататись на хвилях екстазу. Маю вам сказати, цей досвід був неймовірним і зашкалюючим!

Щоб все почалося, я заклала кет на одній з великих вечірок у місті. Коли з'явився знайомий ділер, в мене вже були готові диски екстазу, які я замовила заздалегідь. Очікування були неймовірними, і я не могла дочекатися, коли зможу відчути галюциногенну силу цих таблеток.

Отже, минула ніч нашого веселощів, і настала пора розпочинати кутити та сидіти бездельничати на пляжі Дубаю. Взяла з собою передатчик, щоб підтримувати зв'язок з друзями в телеграммі. Все було зумовлено тим, що я не хотіла бути зовсім сама у цьому шаленому пригоді.

Я включаю музику на своєму телефоні і починаю розмову зі своїми транками. Ми обговорюємо, які ми розумні і яскраві, коли знаходимося на хімічному хмелі. Втім, відразу після цієї розмови я вирішую, що ми просто уявляємо цю розумність і насправді просто виглядаємо як придурки, які прагнуть забути про реальний світ.

Я відходжу у власний світ і відчуваю, як екстаз починає діяти. Мої почуття проявляються у всій своїй величі. Колірні схеми починають змінюватися, а звуки набувають нового сенсу. Мені здається, що я стаю майже невидимою, як гострий лезо.

Я продовжую отримувати нові повідомлення в телеграмі від моїх друзів. Вони запитують, як у мене справи, і я можу лише засміятися над цим питанням. Насправді, у мене жодних справ - я просто хочу насолоджуватися своїм психоактивним пляшечком насолоди.

Я вирішую вийти на вулицю і прогулятися вздовж пляжу. Мої сенсори заповнюються екстазом, і мені здається, що я можу літати. Таке відчуття неймовірно веселе, і я хочу випробувати на собі кожен момент цього плавного переливання кольорів та звуків.

Потягнувшись за шортиками, я відчуваю на руках пісок, який нагадує мені про вічний рух часу. І хоча цей момент може здатися незначним, для мене він має велике значення. Він нагадує мені, що я тут і зараз, а не вперед, або назад в часі.

Мій світ стає все більш ілюзорним, коли я поглядаю на хмари, що утворюються в голові. Я споглядаю на них, як на фарбу, яка поступово тече моїми венами. Це єдиний спосіб знову з'єднатися з реальним світом і відчути себе присутнім у реальності.

Мої друзі продовжують висилати мені тисячі повідомлень в телеграмі, але вони мабуть не розуміють, що я їх навіть не читаю. Вони просто не можуть розібратися, що головне, що зараз відбувається у моїй голові, це якісь інші, зовсім нереальні речі.

Нарешті, коли ефект галлюциногенів затихає, я повертаюся до реальності і реалізовую, що я в Дубаї. Мій досвід був незабутнім, і я відчуваю, що стала трохи мудрішою, але чи варто було за це так дорого платити?

В загальному, як наркоман комік, варто сказати, що цей досвід з кетаміном в Дубаї залишиться зі мною назавжди. І хоча, можливо, я не раджу всім спробувати галлюциногени, але він точно вартий уваги для тих, хто хоче дізнатися більше про себе та свої можливості.